Багато розвинених країн приймають впевнений курс на дезофшоризацію через боротьбу з ухиленням від сплати податків великими компаніями
Повністю заборонити офшорні компанії неможливо. Тому уряди активно працюють над виявленням справжніх власників офшорних компаній. Вони також посилюють контроль за фінансовими операціями.
Для реалізації Четвертої Директиви про боротьбу з відмиванням грошей (ПОД) у багатьох країнах ЄС реєстри кінцевих бенефіціарів компаній вже діють або запроваджуються.
У Нідерландах та Великобританії дані таких реєстрів є у вільному доступі. У той же час Польща, Німеччина та Іспанія схильні обмежувати доступ до реєстрів, дозволяючи лише компетентним органам отримувати повну інформацію про бенефіціарів.
Також країни-члени Організації економічного співробітництва та розвитку, країни ЄС та США, підписали Багатосторонню конвенцію про співпрацю між компетентними органами щодо автоматичного обміну інформацією за стандартом CRS. Він отримав статус офіційно закріпленого на міжнародному рівні.
Інформація, що підлягає розголошенню, включає інформацію про дивіденди, відсотки, доходи від продажу активів, нерухомості, коштів на банківських рахунках бенефіціарів трастів, акціонерів та членів компаній тощо.
Ці дані будуть глобальними та міжвідомчими, загальногалузевими та пов’язаними з іншими базами даних.
Список країн-підписантів із передбачуваною датою початку обміну інформацією 2 липня 2017 року включає 93 юрисдикції.
Україна ще не входить до цього списку.
Тим не менше, Державне агентство з електронного врядування України підписало меморандум про співпрацю з Національною філією Transparency International (неурядовою організацією для боротьби з корупцією) та глобальним реєстром бенефіціарів OpenOwnership. Впровадження його перенесе інформацію про кінцевих бенефіціарів до глобального реєстру бенефіціарних власників компаній.
Також Україна заявила про готовність приєднатися до міжнародної системи обміну фінансовою інформацією. В результаті приєднання до біржі Україна планує отримувати інформацію про своїх резидентів від податкових органів країн, що підписали Конвенцію, вже у 2018 році.
Однак слід розуміти, що повноцінне впровадження автоматичного обміну фінансовою інформацією є складним, тривалим і витратним процесом.
Необхідно підписати низку міжнародних договорів та подальшу імплементацію їх норм у національне законодавство, а також розвиток необхідної інфраструктури.