Люксембург змінює загальний імідж, яким би малим чи крихітним він не був. Він може не втручатися навіть у найменшу подію в юридичних колах по всій Європі, але великі події відбуватимуться через те, що відбувається в Європі та світі загалом. Що ж, схема, вбудована в усю правову систему з її цивільним кодексом, тепер перетворюється на поле битви для складних транскордонних правових спорів у Європейському Союзі. У статті розглядається сфера застосування судовою системою Люксембургу питання міжнародної юрисдикції, а саме тих, що стосуються конфлікту бізнес-інтересів, виконання судових рішень через кордони та основного прецедентного права, тобто прецедентів, що існують за межами Люксембургу.
Правова база
Це правила Люксембургу щодо юрисдикції міжнародних спорів, а саме директиви Європейського Союзу, зокрема Регламент Брюссель I (переглянутий) (Регламент (ЄС) № 1215/2012). Він застосовується лише до цивільних та комерційних справ. Люксембург надає право своїм національним законам; Лукашівській конвенції; та кільком іншим міжнародним договорам, окрім інших Гаазьких конвенцій, на міжнародні спори, що виникають за межами ЄС. Вони включають, серед іншого, викрадення дітей, транснаціональне вручення документів, а також визнання та виконання рішень іноземних судів.
Комерційні судові процеси та юрисдикція
Правова система Люксембурга, як правило, регулює міжнародні комерційні судові процеси з високими ставками через сильну присутність фінансових установ та через свій статус місця проживання інвестиційних та холдингових компаній. Якщо сторони договору визначають форум, де будуть вирішуватися спори, такий вибір юрисдикції, щодо якого сторони вільно домовилися, зазвичай буде застосовуватися, якщо він відповідає комплексним вимогам ЄС.
Стаття 25 Брюссельського договору I (переглянутого) забороняє угоду між сторонами про виключну юрисдикцію щодо певних питань. Суди в Люксембурзі повинні поважати такий договір, оскільки він веде до взаємного схвалення, а не суперечить жодним внутрішнім принципам публічного права. У знаковій справі щодо інвестиційного фонду Люксембургу проти німецького підрядника-постачальника послуг, договір нав’язував виключні права судам Люксембургу. Німецькі сторони заперечували, посилаючись на примус та надмірно незбалансовані переговори. Суди країни забезпечили виконання цього положення та винесли рішення на користь обраної юрисдикції, створивши важливий прецедент для суворого дотримання положень про юрисдикцію.
Юрисдикція деліктів та правопорушень
Розгляди в судах Люксембургу також можуть бути порушені у випадках правопорушень, які мають екстериторіальні зв’язки. Відповідно до статті 7(2) Регламенту Брюссель I, позивачеві дозволяється подавати позови або до юрисдикції, де відчуваються згубні наслідки, або до юрисдикції, де було скоєно дію. Це положення, як правило, має значення у справах, що стосуються дифамації, кіберзлочинів та неякісної продукції. Цікавий випадок стався, коли журналіст із Люксембургу подав позов про дифамацію проти французького медіа-будинку. Люксембурзький суд встановив юрисдикцію, оскільки на цьому форумі журналістові було завдано шкоди репутації, що відображає «мозаїчний принцип» Європейського суду, згідно з яким юрисдикція може застосовуватись у місцях часткової шкоди.
Виконання іноземних судових рішень
Люксембург — це юрисдикція, яка досить сувора щодо того, чи дозволить вона іноземному рішенню залишитися в силі. У рамках регламенту ЄС Брюссель I обмежує себе, усуваючи потребу в екзекватурі. Для судових рішень, винесених за межами Союзу, визнання та виконання або будуть зазначені у будь-яких застосовних двосторонніх договорах, або регулюватимуться їх власним національним Цивільним процесуальним кодексом.
У відомій справі було винесено рішення суду США проти суб’єкта Люксембургу, в якому було відмовлено через відсутність взаємності та процесуальної несправедливості у розгляді до початкового судового розгляду у США. Ця популярність підкреслила прихильність Люксембурга до справедливого процесу.
З іншого боку, рішення Швейцарії та Канади могли б довірити державі, якій було видано дозвіл бути присутнім з важливих питань за справедливого повідомлення в нейтральному форумі, оскільки це не порушувало первинне право Люксембургу.
Процедури банкрутства та юрисдикція
Звичайні суди у Люксембурзі розглядають справи про багатонаціональне банкрутство. Відповідно до Переглянутого європейського регламенту про неспроможність юрисдикція призначається судам держави-члена, де боржник має «центр основних інтересів» (COMI). Люксембурзькі судді нещодавно приділили особливу увагу цьому терміну у транскордонних процедурах неспроможності. Особливо складна справа стосувалася транснаціональної холдингової компанії, яка відкрила процедуру неспроможності країни. Компанія заявила, що її COMI знаходиться в Люксембурзі, тоді як зовнішні кредитори заперечували це. Суд вивчив місцезнаходження виконавчих офісів, стратегічних центрів ухвалення рішень та основних фінансових відносин. Остаточне підтвердження юрисдикції показало опір Люксембургу вибору юрисдикції.
Юрисдикція сімейного права
Коли справа стосується міжнародного сімейного права — наприклад, суперечок щодо опіки та зобов’язань щодо утримання — Люксембург використовує Брюссель II bis та Регламент ЄС про зміст. Він також дотримується Гаазької конвенції 1980 року про викрадення дітей.
В одному відомому випадку батько, який проживає в Люксембурзі, намагався повернути дитину, яка неправомірно утримується в Португалії. Люксембурзький суд діяв оперативно, заявивши про юрисдикцію на основі звичайного місця проживання дитини та видавши постанову про повернення відповідно до Гаазької конвенції. Рішення продемонструвало послідовну відданість Люксембургу міжнародному співробітництву в галузі сімейного права та пріоритетність благополуччя дитини.
Ключові прецеденти та прецедентне право
Юриспруденція Люксембурга включає кілька впливових постанов, які роз’яснюють його позицію щодо транскордонної юрисдикції:
- Касаційний суд, 23 травня 2013 р. — затвердив пункт про вибір юрисдикції у транскордонній угоді щодо придбання, наголосивши на важливості недвозначної та взаємної згоди.
- Трибунал округу Люксембург, 18 січня 2016 р. — відмовився виконувати іноземне рішення через процесуальні прогалини, підтвердивши вимоги країни щодо належної правової процедури.
- Апеляційний суд, 12 липня 2019 р. — підтвердив юрисдикцію у справі цифрової інтелектуальної власності, визнавши шкоду в межах кордонів Люксембургу від онлайн-контенту.
Проблеми та тенденції
Судова система Люксембургу постійно працює у сфері своєї доступності і не допускає зловживання юрисдикцією. З бурхливим розвитком електронної комерції та міжнародних фінансів виникає новий набір питань щодо віртуальної присутності, електронних контрактів та транскордонного поширення шкоди.
Спостерігається помітне зростання кількості заяв на заборони подання позовів та інші забезпечувальні заходи. Проте суди діють обережно, особливо коли такі заходи можуть перешкодити судовим процесам в інших державах ЄС.
Коротше кажучи, самі конфлікти між міжнародною юрисдикцією, які висуваються тут, у Люксембурзі, свідчать про точність, нейтральність і інтеграцію права з нормами ЄС, що глибоко укорінилась. Навіть комерційні судові провадження, проблеми з правопорушеннями, ситуації з банкрутством або сімейні справи стикаються з інтенсивним застосуванням права в кожному конкретному випадку в судах Люксембургу. Оскільки транскордонні правові питання стають дедалі складнішими, суди Люксембургу надають арену для критичного осмислення та обговорення концепцій координації світового права. Завдяки своїй ключовій ролі в ЄС та своїй складній правовій системі Люксембург має всі шанси залишатися важливим гравцем у формуванні майбутніх тенденцій транснаціонального правосуддя по всій Європі та за її межами.