Правові наслідки рішень ради директорів, ухвалених за допомогою штучного інтелекту, відповідно до фідуціарного права

Штучний інтелект вже вийшов за межі інструменту для простого аналізу даних; сьогодні він долучається до формування корпоративної стратегії на рівні ради директорів. Подібні зміни породжують складні питання для системи корпоративного управління. Ключова дилема зосереджена на юридичних наслідках рішень, згенерованих ШІ, крізь призму фідуціарного права, де традиційні обов’язки обачності та лояльності вступають у взаємодію з новітніми технологіями. Відтепер ради директорів мусять знайти спосіб відповідально інтегрувати інструменти ШІ, не порушуючи при цьому своїх зобов’язань перед компанією та її акціонерами. Це створює нові виклики для директорів у всьому світі.

Фідуціарні обов’язки та ухвалення рішень із залученням ШІ

Фідуціарні обов’язки покладають на директорів вимогу діяти в найкращих інтересах корпорації, що, своєю чергою, передбачає ухвалення поінформованих та лояльних рішень. Із впровадженням ШІ зазнає змін і сам підхід до виконання цих обов’язків. Директори не можуть беззаперечно покладатися на результати, надані штучним інтелектом. Для належного виконання своїх зобов’язань вони повинні активно взаємодіяти з технологією. Хоча фундаментальні принципи залишаються сталими, їх застосування має еволюціонувати. Так, обов’язок обачності вимагає від директорів глибокої поінформованості перед тим, як ухвалити бізнес-рішення. У контексті ШІ це означає досконале розуміння самого інструменту.

• Розуміння моделі. Від директорів не вимагається бути фахівцями з аналізу даних. Однак вони зобов’язані осягнути мету застосування ШІ, його ключові припущення та наявні обмеження. Щоб уникнути прихованих упереджень, їм варто знати, на яких даних навчався ШІ та які саме масиви він використовує.
• Критична оцінка результатів. Ключовим аспектом належної обачності є критичний аналіз отриманої інформації. Директорам слід сприймати рекомендації ШІ як поради від консультанта, а не як безапеляційний наказ. Вони мають ставити до результатів критичні запитання та розглядати альтернативні сценарії.

Обов’язок лояльності, зі свого боку, вимагає від директорів діяти за відсутності особистого конфлікту інтересів. ШІ створює новий тип такого конфлікту. Модель штучного інтелекту може містити упередження, закладені її розробниками або даними, на яких вона тренувалася. Якщо ці упередження сприяють результатам, що не відповідають інтересам компанії, обов’язок лояльності може бути порушений, навіть і ненавмисно. Ради директорів зобов’язані гарантувати, що системи ШІ функціонують виключно на благо компанії.

Нагляд та підзвітність ради директорів за системи ШІ

Ефективний нагляд з боку ради директорів є фундаментом корпоративного управління. Коли компанії починають застосовувати ШІ для ухвалення рішень стратегічного рівня, наглядова роль ради набуває ще більшої ваги. Зрештою, саме директори несуть відповідальність за рішення, незалежно від того, чи були вони прийняті за допомогою ШІ. Це означає, що делегувати свої повноваження щодо суджень алгоритму неприпустимо. Тому виникає потреба у чіткій системі управління використанням ШІ.

Подібна система має регламентувати, як компанія обирає, тестує та контролює свої ШІ-системи. Рада повинна встановити стандарти використання штучного інтелекту та стежити за їх дотриманням з боку менеджменту. Це охоплює визначення чітких меж відповідальності. Хто нестиме відповідальність, якщо система ШІ зазнає збою або її дії завдадуть збитків? Рада повинна мати відповіді на ці питання ще до настання кризи. Регулярна звітність щодо ефективності та ризиків, пов’язаних із ШІ, має стати стандартним елементом порядку денного засідань ради. Це забезпечить постійну залученість та не дозволить технології перетворитися на неконтрольовану «чорну скриньку».

Прозорість та пояснюваність ШІ в корпоративному управлінні

Одним із найбільших викликів, пов’язаних із сучасним ШІ, є його непрозорість. Деякі моделі настільки складні, що навіть їхні творці не завжди можуть пояснити, чому було отримано той чи інший висновок. Ця проблема «чорної скриньки» становить пряму загрозу для належного корпоративного управління. Якщо рада не здатна пояснити логіку, що лежить в основі важливого стратегічного рішення, вона ризикує не виконати свій обов’язок обачності. Слід пам’ятати, що акціонери, регулятори та інші зацікавлені особи мають цілком законне право вимагати чітких пояснень щодо дій компанії.

Виходом із цієї ситуації стає вимога пояснюваності. Це означає, що ради директорів мусять наполягати на впровадженні таких ШІ-систем, які здатні зрозуміло аргументувати свої рекомендації. Такий підхід дає директорам змогу аналізувати логіку алгоритму, виявляти його слабкі місця і, як результат, ухвалювати справді зважені рішення. Не менш важливо й те, що це формує доказову базу для її можливого захисту в суді. Якщо хтось згодом оскаржить прийняте рішення, рада зможе продемонструвати раціональність своїх дій, спираючись як на людський контроль, так і на дані технологічного аналізу. Коли ж принцип пояснюваності ігнорується, директори ризикують нести персональну відповідальність за рішення, механізм прийняття яких вони не розуміли повною мірою.

Сценарії відповідальності за зловживання, спричинені ШІ

Використання штучного інтелекту без належного контролю загрожує компанії серйозними юридичними та фінансовими втратами. У такій ситуації директори можуть отримати позови від акціонерів за звинуваченням у порушенні фідуціарних обов’язків. З поширенням цієї технології стають помітними кілька типових сценаріїв, що ведуть до ризику. Кожен з них є наслідком певного управлінського недогляду, який і може стати причиною притягнення ради до відповідальності. Ось кілька практичних прикладів:

1. Помилка в моделі ШІ. Уявімо, що рада директорів схвалює велику інвестицію, поклавшись на хибний ринковий прогноз від ШІ. Якщо модель не врахувала якийсь ключовий фактор, це може призвести до значних збитків. Тоді акціонери цілком можуть подати позов, звинувативши раду в недостатній перевірці інструменту, а отже — у порушенні обов’язку обачності.
2. Алгоритмічна упередженість. Якщо система, яку застосовують для найму персоналу, систематично надає перевагу одній соціальній групі над іншою, це може закінчитися судовим позовом про дискримінацію. Окрім репутаційної шкоди, раду можуть притягнути до відповідальності за те, що вона не проконтролювала неупередженість системи.
3. Беззаперечна довіра до автоматизації. Трапляється, що рада стає занадто залежною від ШІ, наприклад, у питаннях фінансового моніторингу. Алгоритм може не помітити складну шахрайську схему, яку, ймовірно, виявила б досвідчена людина. У такому разі раду можуть звинуватити в ухиленні від своїх прямих наглядових функцій.
4. Ігнорування оновлень. Припустимо, рада впровадила ШІ-систему, але не подбала про її регулярне оновлення. Ринкові умови постійно змінюються, і застарілі дані в системі почнуть генерувати неефективні стратегічні поради. Подібна недбалість може бути розцінена як пряме порушення обов’язку обачності.

Розвиток законодавства та судової практики

Правове поле навколо штучного інтелекту все ще активно формується. І регулятори, і суди намагаються адаптуватися до стрімкого технологічного прогресу. Наразі ми не маємо великої кількості судових справ, які б стосувалися саме використання ШІ на рівні рад директорів. Однак можна припустити, що суди застосовуватимуть до нових обставин уже існуючі правові конструкції, наприклад, «Правило ділового судження». Це правило захищає директорів від відповідальності за добросовісні помилки, але працює лише тоді, коли вони діяли поінформовано, чесно та без конфлікту інтересів.

Регуляторні органи також не стоять осторонь. Нові законодавчі ініціативи, як-от Акт про штучний інтелект в ЄС, закладають фундамент для регулювання ШІ-систем із високим ризиком. Хоча ці правила можуть і не бути прямо адресовані радам директорів, вони створюють певні стандарти обачності, на які суди, ймовірно, зважатимуть у майбутньому. Тому радам варто пильно стежити за цими тенденціями. Якщо компанія завчасно впровадить надійні практики управління ШІ, це не лише допоможе захистити директорів від потенційної відповідальності, а й стане свідченням відповідального підходу до інновацій.

Висновок

Інтеграція штучного інтелекту в роботу ради директорів відкриває значні можливості, але й створює правові ризики, які не можна ігнорувати. Основоположні принципи фідуціарних обов’язків при цьому залишаються незмінними: директори, як і завжди, мусять діяти обачно, лояльно та в найкращих інтересах своєї компанії. Змінюється лише підхід до виконання цих обов’язків у нову технологічну епоху. Радам директорів слід ставитися до ШІ як до потужного інструменту, що вимагає постійного контролю та критичної оцінки, а не як до повноцінної заміни людському досвіду та інтуїції. Саме проактивний нагляд, вимога прозорості та здоровий скептицизм дозволять успішно впроваджувати нові технології, мінімізуючи ризики.